Піньїнь, ромадзі, МФА — що означає рядок під словом

Погляньте під японське слово в Mullawo — і там може виявитися три речі в одному рядку: みず mizu [mˈizɯᵝ]. Під китайським — дві: 橙色 chéngsè і транскрипція у квадратних дужках. Схоже на ту саму інформацію, записану тричі. Але це не так, і якщо розуміти, що є що, перші місяці минуть без зайвої плутанини.

Три запитання — три відповіді

МФА — як це звучить? У квадратних дужках — Міжнародний фонетичний алфавіт: один символ на звук, і символи ті самі для всіх мов. З трьох записів лише він намагається описати сам звук, а не спосіб його записати. У кожній мові Mullawo, де є транскрипція, є й транскрипція МФА.

Романізація — як це набирають і як цього навчають? Для китайської, японської та корейської Mullawo показує ще й стандартний латинський запис, прийнятий у самій мові:

• Китайська — піньїнь, зі значками тонів: 橙色 chéngsè (помаранчевий).
• Японська — ромадзі: オレンジ色 orenji-iro.
• Корейська — «Нова романізація» (Revised Romanization), офіційна система Південної Кореї: 주황색 juhwangsaek.

Саме це набирають на клавіатурі телефона, цим користуються підручники, це видно на вивісках і мапах. Це система запису, а не опис звуку: zh у піньїні та eo в корейській означають зовсім не те, чого чекає від латиниці англомовний читач.

Читання — як слово записане власною звуковою абеткою? Тільки японська. Біля слова, записаного кандзі, стоїть його читання каною: 水 → みず, オレンジ色 → オレンジいろ. Саме це читання японець чує подумки — і, на відміну від ромадзі, воно японське.

Чому їх розвели

Колись усе це жило в одному полі, і будь-що з трьох могло опинитися на картці в тому самому місці. Для учня це проблема: mizu — це як звучить чи як пишеться? А [mˈizɯᵝ] — якесь інше слово?

Тож тепер у кожного запису своє місце в рядку, завжди в тому самому порядку — читання, романізація, МФА, — а рядок лишається одним рядком, щоб слово на картці не стрибало, коли вона перевертається.

Що з цього читати

Китайська: піньїнь — і тони всерйоз. Значки тонів — не прикраса. mā, má, mǎ, mà — чотири різні склади, і слово з неправильним тоном — це інше слово або взагалі не слово. Читайте піньїнь разом зі значками, вимовляйте слово слідом за динаміком і вважайте тон частиною написання. МФА стане в пригоді, якщо якийсь звук спантеличив, — скажімо, різниця між zh, j і z, — але щодня ви користуватиметеся саме піньїнем.

Японська: тримайтеся кани, а з ромадзі прощайтеся якомога раніше. Ромадзі — найшвидший вхід у перший тиждень і найповільніший шлях крізь перший рік. Хірагана й катакана разом — це близько сотні знаків, і пишуть цією мовою саме ними. Коли ви їх читаєте, вам досить рядка з читанням над кандзі, а ромадзі перетворюється на шум.

Корейська: відмовтеся від романізації, щойно навчитеся читати хангиль. На це потрібен тиждень, а не рік, — див. як влаштований хангиль. Після цього «Нова романізація» тільки заважає: хангиль передає корейську точніше, ніж здатні латинські літери.

Усі інші мови: МФА — коли сумніваєтеся, динамік — завжди. В іспанській чи грузинській написання й так підказує більшу частину звучання. В англійській, французькій чи португальській — ні, і МФА тут єдиний чесний провідник до того, що означають літери саме в цьому слові. Але жодна транскрипція не замінить того, щоб почути слово: торкніться динаміка, а торкніться двічі — і почуєте його повільно.

Як це вимкнути

Увесь рядок вмикається одним перемикачем у «Налаштуваннях» — «Показувати транскрипцію». Вимикайте його, коли самого письма вже досить: після першого тижня з хангилем, коли кана читається автоматично, або коли ловите себе на тому, що читаєте латинські літери замість слова. Для мови, яку тільки починаєте, його завжди можна ввімкнути знову.

Китайська — виняток. Ієрогліфи не передають свого звучання, тож не настане момент, коли саме письмо підкаже, як вимовити нове слово, — тримайте рядок увімкненим, доки вам трапляються нові слова.

Що з цим робити

1. У перші тижні читайте цей рядок. Це міст, а мости для того й існують, щоб ними переходити.
2. Опануйте письмо, яким мова справді користується, — кану, хангиль — і щойно зможете, перестаньте спиратися на романізацію.
3. У китайській ніколи не відмовляйтеся від значків тонів. Це та частина піньїня, без якої не обійтися.